Рустам Худжамов, футболіст донецького Шахтаря, розповів історію появи у його родині сина Євгена:
-- Насправді, розповідати особливо нема чого. Усе починалося досить банально, як допомога дитячому будинку.
Але потім, побачивши цю дитину, ми зрозуміли, що вже не зможемо від неї відмовитися, і хлопчик поїде з нами!
-- Рустам, чи прагнув би ти, щоб твій син став футболістом? Взагалі, планували із дружиною його майбутнє?
-- Ну, з м'ячем він не розстається цілими днями, та й мене активно втягує до своєї гри. Не знаю, як щодо воріт, але, звичайно, я прагнув би, щоб він зв'язав своє життя із футболом.
-- Знаєте, ще з радянських часів у свідомості наших людей укорінилося поняття, що всиновлення дітей - може, ганебно. Якщо у вашої дитини у майбутньому виникне питання про його біологічних батьків, що ви йому відповісте?
-- Якщо чесно, ми поки не думали над цим питанням. Але я вважаю, що приховувати правду від дитини й брехати йому не варто. Потрібно чесно зізнатися, звідки він з'явився у нашому житті. А із приводу суспільної свідомості… Насправді, може, так думають тільки обмежені й та недорозвинені люди, тому що дійсно, кожна дитина повинна мати родину. Я в цьому переконаний на сто відсотків.
-- Розповісте про свою дружину? Чим вона займається?
-- Дружину кличуть Стелла. Здебільшого вона займається от цим хлопцем. (Показує на сина).
-- А скільки хлопцеві років?
-- Два роки здійсниться 5- го жовтня.
-- У вас є ще свої діти?
-- Поки ні, але плануються. Знаєте, легше стати батьком, якщо ти готуєшся до цього дев'ять місяців. А коли дитина різко з'являється - дещо складно пристосуватися. Але у підсумку всі добре виходить!
-- Кажуть, після інтернату дитина накидається на іграшки або їжу. Як ваш син адаптувався до нового будинку?
-- Так, ми заздалегідь намагалися його у всьому підтримувати. Поки йшов процес усиновлення, ми їздили до нього, провідували, підгодовували… Через тиждень він вже до нас звик, а через два - навіть називав мене татом.
-- А як поставилися до всиновлення ваші батьки?
-- Батьки дружини поставилися позитивно, а мої – із деяким занепокоєнням. Але це рішення нашої родини, і ми зважили його разом із дружиною. По суті, жодна інша думка мене не цікавила.
-- А у вас були якісь занепокоєння?
-- Звичайно, як і в будь-якої іншої людини. Але я прагну сказати людям, які мають сумніви, що треба відкидати іх та всиновляти дитину, тому що сумнів - це ніщо у порівнянні з дитиною.
-- Якщо не секрет, хто став хрещеними батьками Євгена?
-- Це дружина капітана «Кривбасса» Сашка Максимова та Разван Рац.
-- Хтось із товаришів за командою наслідував вашому прикладу?
-- Наскільки я знаю, поки що ні, але деякі хлопці мені сказали, що замислюються над цим. Може бути, я дійсно став для них прикладом…
Дружина Рустама Худжамова Стелла теж поділилася своїм щастям з журналістами.
- Стелла, всиновити дитину - чия більше ініціатива?
- Це навіть не було ініціативою, ми просто помітили це маля, привозили йому гуманітарну допомогу. Довго про нього розмовляли, думали. І одного чудового дня зрозуміли, що якщо залишимо його у притулку, то більше не зможемо жити із чистою совістю.
- Рішення ухвалювали вдвох або з батьками?
- Тільки вдвох. Батьків ми вже поставили перед фактом.
- А чим Євген зацікавився в першу чергу, коли потрапив до вашоїоселі?
- Рустам, звичайно, скромнічає, а я скажу, як є. (Посміхається.) Євгена ми розбалували ще у притулку. Ми допомагали й іншим дітям, але йому, звичайно, більше. Тому, коли він зайшов у свою кімнату, великій кількості іграшок вже не дивувався.
- Може, це він вас обрав?
- Я дуже добре пам'ятаю, як у черговий наш приїзд він був дуже засмучений і тихенько катався на гойдалці. Рустам підійшов до нього, погладив по голові, Женя підняв очі й посміхнувся. Я думаю, що саме у цю мить усе й вирішилося. Нам навіть нянечки розповідали, що Женька дуже рано заговорив та цілими днями тільки й повторював: «Мама-тато, тато-мама». Потім, коли ми його забирали, вони сказали, що він нас просто намолив. (Посміхається.)
- Як давно маля у вас?
- З кінця січня. Пам'ятаю, що Рустаму потрібно було їхати на збори, а на цей день було призначено суд, і якби Рустам не зміг на ньому бути присутнім, то Жені довелося б перебувати у притулку увесь той час, поки чоловік перебував би на зборах. Тому нам призначили засідання на 8 ранку, після якого Рустам нісся до аеропорту. Але все ж таки ми зуміли забрати Женю в останній день січня.
- А ви проходили батьківські курси?
- Ні, але до нас приходили із соціальної служби, ретельно оглядали умови й серйозно з нами розмовляли.
- Чим дитина цікавиться найбільше ?
- Коли нас запитують, чи плануємо ми своїх дітей, не знаю як Рустам, але я роки два планую почекати, тому що ця дитина - просто тайфун та буревій. Він цікавиться абсолютно всім, й одночасно! (Посміхається.) Але улюблена іграшка - це, звичайно, м'яч. Він навіть прокидається зі словами: «Дай, м'яч».
- Як ви його розвиваєте?
- Буквально із учорашнього дня у фітнес-клубі Fresh на «Донбас Арені» відкрилася школа, де діток розвивають за методикою Монтессорі. Ми відразу вирішили там займатися. Дуже чудово! Взагалі, туди беруть дітей починаючи з 3-х років, але Євгена протестували й вирішили, що він вже гідний перебувати у цій групі. А ще плануємо піти на плавання, тому що енергії дуже багато, і потрібно її застосовувати з користю.
Джерело:
Прес-служба ФК «Шахтар» |
